Новини

Право ініціювати питання про визначення способу участі одного із батьків у вихованні дитини, має право той із подружжя хто проживає окремо

Постанова Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №461/3144/17 (провадження № 61-21215св19) 
    Право ініціювати питання про визначення способу участі одного із батьків у вихованні дитини, має право той із подружжя хто проживає окремо, що відповідає положенням статті 159 СК України.
    Позивач звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання та порядку виховання двох малолітніх дітей.
    Відповідач звернувся із зустрічним позовом, обґрунтувавши зустрічні позовні вимоги тим, що після розірвання шлюбу він з вересня 2015 року по жовтень 2016 року продовжував проживати разом з дітьми. Після численних подружніх зрад відповідачки він переїхав проживати до своїх батьків, а діти залишились проживати з матір`ю, однак він разом зі своїми батьками продовжували приймати участь у вихованні дітей. 
    Рішенням суду першої інстанції було визначено місце проживання дітей разом з матір`ю, визначено порядок участі батька у вихованні дітей.
    Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення відповідно до якого було визначено місце проживання малолітніх дітей разом з батьком.
    Постанова апеляційного суду мотивована тим, що законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини, яка не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері з дитиною, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини. В статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. 
    Урахувавши наведене, а також тривалість проживання дітей з батьком (з січня 2017 року, що на час розгляду справи апеляційним судом становить майже три роки), який не чинить жодних перешкод у спілкуванні та зустрічах матері з дітьми, які можуть перебувати у неї по декілька днів і яких вона сама повертає батькові, а також зважаючи на висновок органу опіки та піклування, апеляційний суд вважав за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком. 
    У задоволенні позовних вимог про встановлення порядку участі матері у вихованні дітей, суд апеляційної інстанції відмовив з огляду на встановлені судом фактичні обставини у справі та, що ініціювати встановлення такого порядку, за наявності потреби, має право відповідач по зустрічному позові, а не особа, з якою визначено місце проживання дітей.
    Верховний Суд залишив у силі постанову суду апеляційної інстанції та зазначив  про обгрунтованість відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення порядку участі матері у вихованні дітей, оскільки право ініціювати питання про визначення способу участі одного із батьків у вихованні дитини, має право той із подружжя хто проживає окремо, що відповідає положенням статті 159 СК України.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87857518.




Сімейне право